Промисловий туризм: водний канал «Дніпро-Інгулець»

       Водний канал (від лат. Canalis – труба, жолоб) – це гідротехнічна споруда у вигляді відкритого штучного русла з безнапірним рухом води. В Україні діють 6 каналів:

Назва	Призначення	Довжина	Пропускна спроможність	Рік введення в дію
Північно-Кримський канал	Іригаційна споруда	402,6 км	300 м³/с	1961-1971
Канал Дніпро – Донбас	Водопровідний канал	262,25 км	120 м³/с	1982
Канал Дніпро – Інгулець	Водопровідний та іригаційний канал	150,5 км	42 м³/с	1988
Канал Сіверський Донець – Донбас	Водопровідний канал	133,4 км	43 м³/с	1958
Каховський канал	Іригаційна споруда	130 км	530 м³/с	1979
Канал Дніпро – Кривий Ріг	Водопровідний та іригаційний канал	42 км	41 м³/с	1961

Водний канал «Дніпро-Інгулець» починає свій шлях в Обломівському рукаві Цибульницької затоки Кременчуцького водосховища на Дніпрі і є головною ділянкою системи каналів Дніпро-Інгулець-Інгул.

       Канал введено в експлуатацію у 1988 році. Сьогодні він є державною організацією та з 2015 року – об’єктом стратегічного значення для економіки і безпеки України. Головне призначення каналу – забезпечення водою сільгоспугідь Кіровоградської, Дніпропетровської та Миколаївської областей, Криворізького гірничорудного промислового комплексу, а також обводнення ріки Інгулець з метою її оздоровлення.

Забезпечують виконання цього завдання дві насосні станції: головного і вторинного підйому. На ділянці, що транспортує воду через водорозділ, побудовано два тунелі діаметром 5 м впродовж 5,8 км при ширині дна 8 м і глибині 3 м. Об’єм подачі води каналом 1003,0 млн м³/рік.

Головна насосна станція піднімає воду на 45,0 м до водовипускної споруди. Подача води проходить через трубопровід діаметром 1600 мм, довжиною 275 м у 6 ниток. Далі вона самопливом тече відкритим трапецоїднім штучним руслом через перший тунель, транзитне водосховище, другий тунель, і руслом до насосної станції другого підйому. Піднявшись на 10,5 м, вода знову самопливом тече по руслу через сім перепадів, а звідти руслом – у Войнівське водосховище на р. Інгулець. Далі по розширеному зарегульованому руслу Інгульця через Іскрівське водосховище її шлях лежить у Карачунівське водосховище біля Кривого Рогу.  
      Загальна довжина траси каналу становить 150,5 км. Вона проходить у складних геологічних та гідрогеологічних умовах Олександрійського буровугільного району. Щороку ложе каналу починає заповнюватися у квітні, а припиняється транспортування води у жовтні. По трасі каналу побудовано 2 шлюзи-регулятори, 8 автодорожніх мостів, 2 мости для пішоходів, 3 регулюючі стави, технологічна водойма об’ємом 1,1 млн м³, зливопропускні споруди, аварійні водоскиди.

                     Управління каналу не тільки підтримує у технічно справному стані увесь комплекс його об’єктів і споруд та забезпечує подачу води по всій довжині каналу у необхідній кількості, а й виконує роботи, пов’язані з пропуском повеней, безперебійним раціональним забезпеченням об’єктів і споруд електроенергією і зв’язком, впровадженням досягнень науки і техніки. Облік поданої води на станції головного підйому здійснюється ультразвуковим витратомірним комплексом, рибозахист – електроградієнтним пристроєм.

Навколо головної насосної станції – територія з ландшафтним дизайном неймовірної краси, якій може позаздрити не один парк!

З метою пропагування професій серед школярів та молоді у галузі водного господарства (машиністів насосних станцій, електриків тощо) 12 жовтня колектив управління каналу приймав екскурсію П’ятихатського відділу освіти – директорів шкіл та методистів районного методичного кабінету. Голова комісії з реорганізації управління Панченко О.С., начальник насосної станції Бурлака С.В., головний механік Горбунов А.В. ознайомили гостей з виробничими об’єктами, умовами праці тощо.

Висловлюємо їм щиру вдячність за теплий прийом, позитивний настрій, доброзичливе ставлення, надзвичайно цікаву розповідь, чудові враження! І за те, що надали можливість наочно побачити, як можна перетворити промисловий об’єкт на територію процвітання, якщо дійсно любити свою землю і роботу!

Фото автора