Роль інтерв'ю у дослідженні історій учасників АТО

Петряєва Т.С., методист КНМУ «П’ятихатський РМК»

… загалом у нас дуже цікаві люди. Одному кажуть – чого ти йдеш на війну, у тебе діти малі, треба за ними дивитись. А мені кажуть – як ти йдеш воювати, у тебе ще ні сім’ї, ні дітей. Цікаво, кому тоді воювати?

З інтерв’ю  з учасником бойових дій на сході України

Формування нового українця – така основна мета сучасного шкільного виховання, визначена Концепцією національно-патріотичного виховання дітей і молоді, затвердженою наказом МОН України № 641 від 16.06.2015. Провідною цінністю нового українця в умовах прямої загрози денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави має стати готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України. В таких умовах принцип історичної та соціальної пам’яті має бути спрямований, на мою думку, не тільки на збереження культурно-історичної спадщини українців, а значною мірою на дослідження й усвідомлення сьогодення, окреслення й реалізацію необхідних змін задля бажаного особистого і суспільного майбуття.

Важливою ланкою цього процесу є пошуково-дослідницька краєзнавча робота, а в її межах – створення книг про учасників АТО. Вони можуть створюватися на різних носіях інформації (паперових або електронних), по-різному називатися (наприклад, «Історії учасників неоголошеної війни на сході України»), бути різними за змістом  і формою (включати спогади випускників школи або земляків-учасників АТО, волонтерів, інтерв’ю з родичами загиблих воїнів, статті про полеглих героїв), але мати єдину мету – вшанування захисників Вітчизни, які гідно виконали або виконують сьогодні почесний обов’язок громадянина України.

Для запису, обробки, зберігання, читання, передачі, поширення інформації краще, як на мене, використовувати Blogger – сервіс для ведення блогів з комбінуванням різних форм представлення інформації (тексту, зображення, відео тощо). Що ж стосується змісту книг, то, насамперед, потрібно розмістити інформацію про загиблих в АТО, створивши окрему рубрику (приміром,  «Вічна пам’ять і слава загиблим Героям», «Пам’ятаємо!») та використавши символічний знак на її сторінках. Адже немає для солдатів нічого страшнішого, ніж бути забутими. У їх вшануванні стане в нагоді Книга пам’яті полеглих за Україну, що містить дані про загиблих по алфавіту, військових операціях, підрозділах та військових званнях, за місцем народження і поховання, по місяцях війни, цільових групах, статистику про загиблих за видами втрат, віком та статтю, інформацію про посмертні нагородження. У Facebook дописи про загиблих у боях за Україну постійно розміщує Ян Осока. На сайті "Цензор. НЕТ" наводяться розгорнуті щомісячні дані про бойові втрати Української армії у війні на Сході.

      При зборі інформації про учасників АТО не обійтися без інтерв’ю – розмови у формі запитань та відповідей з їх фіксацією, хоча при підготовці матеріалів бесіди до публікації їх можна викласти і не в жанрі інтерв’ю. Інтерв’ювання як метод дослідницької роботи – процес непростий, проте має суттєві переваги над іншими (живе спілкування дітей з людьми, унікальними за своїм інформаційним потенціалом, можливість у ході розмови почути відповіді на запитання, які непокоять – з одного боку, а з іншого боку – полегшити тягар важких спогадів, поділитися мріями з дітьми, задля яких і ризикували бійці на фронті неоголошеної війни). Інформація від першоджерела завжди викликає довіру, звучить переконливо. Існує певний алгоритм дій під час підготовки і проведення інтерв’ю:

1.    Складання списку потенційних співрозмовників.

2.    Надсилання бажаним співрозмовникам орієнтовних тем для обговорення.

3.    Після визначення співрозмовника варто:

·  уточнити його прізвище, ім’я, по батькові; дату і місце народження; місця проживання колишні і теперішнє; освіту, спеціальність; останнє місце роботи, посаду; сімейний стан;

·  остаточно узгодити питання, дату, місце і час розмови;

· обмінятися інформацією про можливі засоби підтримки взаємозв’язку (тел., e-mail).
      Готуючись до інтерв’ю, старшокласникам бажано ознайомитися з правами та пільгами учасниківАТО, видами допомоги родинам загиблих, державними і президентськими нагородами учасникам АТО та волонтерам, нагородами ВГО «Спілка ветеранів та силових структур України ЗВИТЯГА». Добре мати під рукою роздруковану карту АТО, яка поновлюється щодня, і звертатися до неї під час розмови.

        Щодо ймовірних питань інтерв’ю (список питань допоможе триматися певної лінії в ході розмови), то навряд чи потрібно прописувати їх занадто детально, достатньо окреслити теми бесіди:

-  Військове звання і фах, наявність статусу учасника бойових дій, поранень і нагород. 

-  Основні віхи перебування у зоні АТО. 

-  Найбільш пам’ятні події, ситуації, враження від неоголошеної війни на сході України.

- Стан бойового і матеріального (військове спорядження, харчування, медикаменти) забезпечення українських бійців.

-  Види, форми, роль підтримки тиловиків у фронтовому житті.

-  Ставлення жителів Донбасу до воїнів-визволителів.

-  Життя після війни (робота, реабілітація, пільги).

Окрім списку питань, до інтерв’ю потрібно підготувати диктофон, фотоапарат, відеокамеру або багатофункціональний смартфон. Зустрічатися із запрошеними на інтерв’ю бажано у затишному, малолюдному місці, де їм буде легше розкритися. Комунікуючи з людьми різних вікових і соціальних категорій, які пройшли пекло АТО, втратили на фронті рідних, близьких людей або побратимів, потрібно виявляти інтерес до них не лише як до джерела інформації, а й як до особистостей з унікальним життєвим досвідом, особливим світом почуттів, переживань, уявлень. Пояснивши, наскільки важлива для вас дана зустріч і наскільки ви раді бачити і готові вислухати співрозмовника, можна починати бесіду.

Питання, що озвучуються безпосередньо під час інтерв’ю, мають бути коротко, чітко і ясно сформульовані. Не можна в одному зверненні задавати співрозмовнику одразу кілька питань. Якщо ж у відповідь він говорить лише «так»/«ні» або занадто загальні фрази, потрібно обов’язково ставити уточнюючі запитання, які заздалегідь, на жаль, не придумаєш. Отримавши вичерпні відповіді на них, слід повернутися до списку основних питань.

Інтерв’ю – не для дискусій, під час його проведення важливі лише думка, позиція, переконання людини, яка погодилася на запропоновану вами розмову. З іншої сторони, це не бліц-опитування, а все ж таки діалог. Якщо на якесь питання отримана відповідь, на яку не розраховував або не очікував інтерв’юер, можна попросити респондента (співрозмовника) пояснити, обґрунтувати її. Іноді важливо помовчати, даючи можливість людині пригадати і, поміркувавши, розповісти про щось особливо суттєве для неї.

Важливо зробити декілька фотографій під час інтерв’ю, щоб потім його проілюструвати. Цікавими виходять кадри, на яких ніхто спеціально не позує, видно деталі інтер’єру. Очевидно, що на інтерв’ю потрібно йти не тільки з фотоапаратом, а й з фотографом. Відео частини бесіди значно оживить зміст матеріалу після його обробки. Для дослідження дуже цінними є документи, фотографії та інші речі, що підтверджують інформацію опитуваного. З проханням продемонструвати їх під час інтерв’ю потрібно звертатися до респондента завчасно, за можливості – робити копії документів.

У кінці інтерв’ю потрібно подякувати співрозмовнику за розповідь, щиро побажати йому здоров’я, успіхів, удачі. Якщо ж він продовжує стояти на захисті Батьківщини в зоні АТО – повернутися додому неушкодженим і переможцем!

При обробці інтерв’ю не обов’язково переносити весь диктофонний запис на папір чи в Microsoft Word DOC формат, а от привести розмовну мову у відповідність до літературної потрібно обов’язково. Для дотримання логічності при викладі матеріалу інтерв’ю можна переставляти питання-відповіді місцями.  Невербальну мову співрозмовника (міміку, пози, жести, інтонації), таку важливу при безпосередньому спілкуванні,  при записі тексту можна передати словами автора, наприклад, (насупившись), (з усмішкою), (стримано).

Перед оприлюдненням тексту інтерв’ю потрібно отримати на це згоду особи, яка його давала. Ця  законодавча вимога (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права») пояснюється тим, що людина, у якої беруть інтерв’ю, вважається співавтором публікації.

Упевнена, що залучення учнів до роботи над даним проектом може стати одним з найбільш успішних шляхів практичного втілення педагогічної стратегії соціалізації особистості, зміцнення моральних засад школярів, їх поваги до свого народу і держави.