четвер, 21 грудня 2017 р.

Беремо участь у найбільшому фотоконкурсі світу!



У 2010 році нідерландські вікіпедисти виступили з ініціативою сфотографувати 50 тис. історичних пам’яток і об’єктів культурної спадщини Нідерландів. Упродовж вересня на Вікісховище було завантажено понад 12 тис. фотографій пам’яток держави. Один з учасників конкурсу розмістив знімки аж 1371 об’єкту!
Вже наступного року ідею Нідерландів створити повну ілюстровану інформаційну базу культурного спадку світу, а зібрані фотографії використати у Вікіпедії, підтримали 18 держав. Конкурс Wiki Loves MonumentsВікі любить пам’ятки») став міжнародним! У ньому взяли участь понад 5 тис. фотографів, які завантажили 168 тис. фотографій у рамках І, національного, туру. Багато з цих знімків незабаром були розміщені у статтях Вікіпедії про відповідні населені пункти та пам’ятки. Серед 169 фотографій, що оцінювалися у ІІ, міжнародному, турі, найкращим був визнаний знімок, зроблений румунським учасником.
У 2012 р. конкурс Wiki Loves Monuments визнаний Книгою рекордів Гіннеса найбільшим фотоконкурсом у світі. Того року в ньому брали участь 35 країн з 4-х континентів, у тому числі й Україна. ГО «Вікімедіа Україна» звернулась до Міністерства культури України, обласних управлінь культури з проханням надати переліки пам’яток культурної спадщини. З різних джерел організаторами конкурсу було зібрано близько 30 тис. найменувань пам’яток з усіх куточків України, найбільше – з Києва, Львова та Одеси. На Вікісховище було завантажено 33 тис. фотографій 8568 об’єктів культурної спадщини нашої держави!
Упродовж 2012-2016 рр. в Україні організаторами конкурсу зібрано й опубліковано електронну базу пам’яток із 76217 елементів, з них 36% було сфотографовано. Найбільша частка сфотографованих пам’яток – у Києві (з 3853 памяток сфотографовано 3484, що становить 90%), а найменша – у Дніпропетровській області (з 5462 пам’яток за 5 років було сфотографовано лише 618, або 11%). Фотографія Святогірської лаври (Konstantin Brizhnichenko, CC BY-SA 4.0) стала переможцем міжнародного туру конкурсу WLM 2014.
У «Вікі любить пам’ятки 2017» взяли участь 54 країни, понад 10 тис. фотографів запропонували свої знімки для використання у Вікіпедії в якості ілюстрацій до статей! У листопаді національними журі країн-учасниць конкурсу на розгляд міжнародного журі було подано 489 світлин для оцінки за критеріями: користь для Вікіпедії, технічна якість та оригінальність. І ось у грудні журі оголосило 15 найкращих фото пам’яток світу і запропонувало для огляду інтернет-галерею з топ-10 світлин усіх держав-учасниць. Це щось неймовірне!
Всього у вересні на Вікісховище були завантажені світлини 16 тис. об’єктів культурної спадщини України (з них 2,5 тис. було сфотографовано вперше), понад 37 тис. фотографій найбільше з усіх країн-учасниць. Свої фото пам’яток України світові подарували 410 авторів, у тому числі й освітяни П’ятихатщини. При визначенні об’єктів для фотографування ми керувалися переліком пам’яток, затвердженим розпорядженням голови П’ятихатської РДА «Про взяття на облік та під державну охорону виявлених на території району пам’яток архітектури місцевого значення» від 13.10.1995 № 61 та списком пам’яток району на сторінці «Вікіпедія: Вікі любить пам’ятки/Дніпропетровська область/П’ятихатський район». Обидва списки містять помилки щодо назв об’єктів, часу їх появи, населеного пункту, адреси, тож прийшлося дещо уточнювати в описі фотографій.
Учителька географії Саксаганської ЗШ І-ІІІ ст. Корженевська О.Р. зробила декілька фотографій будівлі Саксаганського ремісничого училища, відкритого 15 вересня 1877 року за рішенням Верхньодніпровського повітового земства (с. Саксагань, 48°20′49″ пн. ш., 33°49′59″ сх. д.). На його створення земство виділило 3 тис. рублів. З угідь А.І. Котельникова, за його згодою, було передано 1 га землі під забудову. Навчання бондарному, ковальсько-слюсарному та теслярсько-столярному ремеслу велося протягом 4-х років. З 1877 р. по 1881 р. попечителем училища був Поль О.М., потім його замінив на цій посаді місцевий поміщик, статський радник Бродський Е.К., який сприяв розширенню площі закладу, проведенню електричного світла, введенню нових навчальних курсів, організації щорічних виставок і ярмарків. До 1917 р. училище підготувало 1100 ремісників, які під час навчання знаходилися на повному утриманні земства. Сьогодні будівля знаходиться на балансі ДПТНЗ «Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти» по вул. Українська у селі Саксагань. Вона давно не експлуатується, тож поступово приходить у плачевний стан.
1. Корженевська О.Р. Будівля Саксаганського ремісничого училища, відкритого 15 вересня 1877 року за рішенням Верхньодніпровського повітового земства
2. Корженевська О.Р. Вигляд навчального корпусу з перехрестя вулиць Садової та Виноградної
      На вул. Центральній у с. Саксагань розташований комплекс будівель земської лікарні (48°20′49″ пн. ш., 33°49′59″ сх. д.). Головний корпус – одноповерховий з цоколем, «П»-подібний у плані. Деякі з 5-ти корпусів лікарні, зведені в кінці ХІХ ст., сьогодні не використовуються і занепадають. Декілька фотографій цієї пам’ятки також розміщено на Вікісховищі.
1. Корженевська О.Р. Головний корпус земської лікарні (№1). Центральний вхід
2. Корженевська О.Р. Бічна сторона головного корпусу лікарні
З будь-якого куточка с. Чумаки можна побачити будівлю Миколаївської церкви (48°18′16″ пн. ш., 33°52′13″ сх. д.), бані якої під сонячним промінням виграють золотавим сяйвом. Церква зведена у 1896 році зусиллями дворянина Павла Байдака, купця Людвіга Фінергута, міщанина Андрія Зезулі та селянина Василя Кабана. Будівля церкви – кам’яна, площею 312,5 кв. м, престол один – в ім’я св. Миколая, дзвіниця висотою 22,1 м і шириною 3,86 м, вівтар висотою 11,5 м і шириною 7,14 м. У роки Другої світової війни церква не постраждала, але в період повоєнної відбудови приміщення використовувалося колгоспом як зерносховище. На початку ХХІ ст. храм реставрували: замінено покрівлю, встановлено куполи та хрести, нові вікна, проведено внутрішні ремонтні роботи. У жовтні 2013 р. храм, підпорядкований УПЦ МП, був заново освячений. Учителька географії Чумаківської ЗШ І-ІІ ст. Мастєрова Н.А. розмістила декілька своїх світлин церкви у Вікісховищі.

1. Мастєрова Н. Миколаївська церква у с. Чумаки П’ятихатського району, Дніпропетровщина
2. Мастєрова Н. Миколаївська церква, с. Чумаки П’ятихатського р-ну Дніпропетровської обл. 
      У 1886-1898 р., під час прокладання Катерининської залізниці, а конкретно – її лінії Колачевське – Любомирівка, на території Саксаганської волості Верхньодніпровського повіту з’явилася вузлова станція, що отримала назву П’ятихатки на честь п’яти братів Потабашних – перших жителів привокзального поселення. Сьогодні П’ятихатки-Пасажирська – вузлова дільнична залізнична станція 1-го класу Криворізької дирекції Придніпровської залізниці. Вокзал станції (м. П'ятихатки, вул. Переїздна, 9; 48°24′53″ пн. ш.,33°42′14″ сх. д.) не втрачає привабливості з роками.
 1.  Петряєва Т.С. Вокзал ст. П'ятихатки Придніпровської залізниці
2.  Петряєва Т.С. Вечірнє небо над ст. П'ятихатки Придніпровської залізниці
1. Комаров С.В. Вокзал П’ятихатки 
2.  Комаров С.В. Вокзал П’ятихатки
Ці та інші світлини чотирьох із шести об’єктів культурної спадщини району, розміщені вищеназваними авторами у вересні 2017 р. на Вікісховищі, можна у будь-який момент переглянути і використати за необхідності, указавши автора. Вірю, що наступного року ілюстрована інформаційна база культурного спадку П’ятихатщини поповниться ще й світлинами комплексу будівель Ерастівського коледжу ім. Е.К. Бродського ДДАЕУ, кін. ХІХ ст. (смт Вишневе) і Катеринівської брами, ІІ пол. ХVІІІ ст. (с. Долинське). Це прекрасна можливість згадати сторінки своєї історії, краще пізнати рідний край!

Немає коментарів:

Дописати коментар