Майстер-клас "Розвиток мотивації, емоційно-ціннісного ставлення та пізнавального інтересу учнів до вивчення географії"

Петряєва Т.С., методист КНМУ «П’ятихатський РМК»

Грідіна Н.Б., учитель географії П’ятихатської ЗШ І-ІІІ ст. № 3

Мета: трансляція педагогічного досвіду роботи вчителя географії П’ятихатської ЗШ І-ІІІ ст. № 3 Грідіної Н.Б. над науково-методичним проектом «Формування в учнів мотивації, пізнавального інтересу та емоційно-ціннісного ставлення до вивчення географії» шляхом коментованого й прямого показу дій, методів, прийомів і форм професійної діяльності; сприяння формуванню індивідуального творчого стилю професійно-педагогічної діяльності вчителів географії ЗНЗ району; рефлексія учасників заняття (осмислення та усвідомлення власного рівня педагогічної майстерності) з означеного питання.

Обладнання: проектор, екран, презентації, 2 листа ватмана, кольорові олівці та фломастери, скотч, ножиці, роздатковий матеріал.

Запозичення найкращого досвіду – це не механічне

перенесення окремих методів і способів у свою роботу, а перенесення ідеї.

В. Сухомлинський

Методист. Шановні колеги, запрошую вас долучитися до майстер-класу з розвитку мотивації, емоційно-ціннісного ставлення та пізнавального інтересу учнів до вивчення географії, що буде проведений у формі інтегрованого (лекційно-практичного) заняття.

Майстер-клас (від англ. master – кращий в якій-небудь галузі, class – заняття, урок) – це метод навчання і конкретне заняття з вдосконалення практичної майстерності, що проводиться фахівцем у формі «педагогічного відтворення» для колег, які вже досягли достатнього рівня професіоналізму. При цьому високий клас майстерності вчителя повинен бути відзначений втіленими у життя ознаками інноваційності, усвідомленістю свого професійного досвіду, його системною опрацьованістю, вивіреністю до рівня технологічно послідовного алгоритму педагогічних дій, що ведуть до бажаного освітнього результату. Саме таким є педагогічний досвід учителя географії П’ятихатської ЗШ І-ІІІ ст. № 3 Грідіної Н.Б. з означеного питання. Навчально-методичні матеріали учителя розглянуто та обговорено на методичній раді РМК, порушено клопотання про схвалення методичної розробки Грідіної Н.Б. перед науково-методичною радою Дніпровської академії неперервної освіти.

Розвиток мотивації, емоційно-ціннісного ставлення та пізнавального інтересу учнів до навчальної діяльності є однією з головних умов реалізації шкільного навчально-виховного процесу. Адже саме мотиваціями та емоціями спрямовується генетично запрограмована активність людини, як стверджують учені.  

Мотивація – це сукупність факторів, які визначають рівень активності особистості. Емоційно-ціннісне ставлення – це процес позитивних або негативних стійких психічних реакцій особистості на прояви дійсності. Пізнавальний інтерес – це мотивоване емоційно-ціннісне ставлення суб’єкта до предмета пізнання.

Використанню яких, на її погляд найбільш оптимально-результативних, форм, методів, прийомів, засобів формування мотивації, розвитку емоційно-ціннісного ставлення та пізнавального інтересу до вивчення географії надає перевагу Грідіна Н.Б.? Слово вчителю.

Учитель (міні-лекція).

Тривалий час я працюю над проблемою «Формування в учнів мотивації, емоційно-ціннісного ставлення та пізнавального інтересу до вивчення географії». Чому саме ця тема? Тому, що ні для кого не секрет, що сучасні учні втрачають інтерес до навчання. Багато учнів не хочуть вчитися, а їхнім батькам байдуже, як навчаються їх діти. Проте перед учителем стоїть завдання залучити учнів до роботи, зацікавити, навчити їх, і все це для того, щоб сформувати життєві компетентності, виховати всебічно розвинену особистість, здатну адаптуватися в соціумі.

Відомо, що дитина буде працювати лише тоді, коли їй цікаво і коли від роботи вона отримує певне задоволення. Учень по-справжньому включиться в роботу, якщо поставлені перед ним завдання не тільки йому зрозумілі, а й внутрішньо ним прийняті, тобто задачі набудуть значущості для учня і знайдуть відгук у його переживаннях. Тому мотивувати пізнавальний інтерес дуже важливо.

Є два типи мотивації, які істотно різняться між собою.

Зовнішня мотивація	Внутрішня мотивація
- виникає під впливом зовнішніх імпульсів і дискомфорту – вимог, наказів, примусів; - людина зобов’язана виконувати чиюсь волю; - мотиви: соціальні, оціночні, націленість на результат.	- виникає під впливом внутрішнього дискомфорту; - діяльність організовується за власною ініціативою, не залежить від чужої волі; - мотиви: внутрішнє задоволення, інтерес, позитивний психічний стан.

Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують поведінку людини. У разі зовнішньої мотивації чинники, що регулюють поведінку, не залежать від внутрішнього «я» особистості. Внутрішня мотивація сприяє одержанню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу особистості. На своїх уроках я надаю перевагу внутрішній мотивації.

Щоб мотивувати пізнавальні інтереси дітей на уроці, я уявляю себе учнем, подумки стаю на його місце і намагаюся уникати типових помилок:

ü не належна увага щодо проведення мотивації на уроці;

ü помилкова думка, що, коли вже дитина прийшла до школи, то вона повинна робити все, що рекомендує вчитель;

ü опора вчителя на негативну мотивацію (покарання з боку вчителів, батьків, погана оцінка).

Використовую різні педагогічні технології задля мотивації, розвитку емоційно-ціннісного ставлення та пізнавального інтересу до вивчення географії:

-     рольові ігри;

-     дискусії;

-     проектну діяльність;

-     створення презентацій;

-     роботу в малих групах.

Також практикую різноманітні педагогічні методи і прийоми, а саме:

·      створення ситуацій пізнавальної новизни;

·      створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань;

·      створення ситуації зацікавленості;

·      метод здивування;

·      опору на життєвий досвід учнів;

Творчі завдання намагаюсь складати з урахуванням використання додаткових джерел на основі міжпредметних звязків з історією, біологією, літературою. Наприклад, при вивченні планет у 6 класі даю такі завдання: назви планети, розкажи легенди та міфи про зоряне небо.

«Коло ідей» – учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію. Наприклад, при вивченні теми «Господарство України» у 9-му класі учні висловлюють свою позицію щодо того, які галузі господарства потрібно розвивати в країні. Такий метод також використовую під час вивчення проблем та перспектив розвитку економічних районів України. Учні обов’язково повинні обґрунтовувати свою думку.

«Мікрофон» – по черзі викликаю учнів, які імітують «говоріння» у мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукуючи з місця. Наприклад, при вивченні теми «Країни Європи» в 10 класі пропонується ситуація: «Уявіть, що ваші знайомі придбали туристичну путівку в одну з країн Європи, скажімо, Італію. І просять вас, як знавця географії, назвати географічні об’єкти, місця в природі, міста, історичні пам’ятки, які їм варто відвідати, перебуваючи в цій країні». Також цей метод використовую під час мотивації навчальної діяльності, коли кожен учень може висловитись відносно очікуваних результатів даного уроку.

За допомогою «Мозкового штурму» можна визначити десятки ідей. Наприклад, під час проведення уроку в 6 класі на тему «Основні форми рельєфу Землі. Гори» пропоную запитання: Як, на вашу думку, виникають гори? Всі пропонують свої ідеї, а потім формується спільна думка.

Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Наприклад, у 9 класі при вивченні хімічної промисловості обговорюється питання «Чи варто в Україні розвивати хімічну промисловість?». Щоб дискусія була відвертою, створюю в класі атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову.

Значну увагу приділяю картографічному методу навчання учнів. Як стверджував видатний вчений-географ М.М. Баранський, карта – це альфа й омега (тобто початок і кінець) географії. Наприклад, під час вивчення теми «План місцевості» у 6 класі пропоную учням однієї групи написати топографічний лист другові про відпочинок на озері, зашифрувавши географічні об’єкти умовними знаками, а учням іншої – зашифрувати топографічними знаками похід до лісу. Під час визначення географічних координат учні виконують серію творчих завдань на знаходження певних географічних об’єктів, що мають пізнавальну або ігрову спрямованість.

«Дивуй». До уроку підбираю факти, які можуть здивувати учнів. Наприклад, при вивчені теми «Харчова промисловість» у 9 класі наводжу факти про те, скільки років протягом життя людина витрачає на їжу.

На етапі закріплення вивченого матеріалу використовую кросворди та ігри: «Хто більше знає», вікторини, прийом «П’ять речень». Для кращої організації навчальної діяльності на уроці пропоную учням дати відповіді на запитання: Що сподобалося на уроці? Що не сподобалося? Чи задоволені ви собою? Поставте оцінку собі та дайте собі завдання.

У практичній діяльності спираюся на деякі правила навчальної комунікації з учнями на уроці:

ü Хронометраж уроку. Під час підготовки до уроку чітко розподіляю час на кожен його етап. Зазвичай намагаюся передбачити всі нестандартні ситуації, що можуть виникнути під час уроку. Тому залишаю декілька хвилин на так звані затримки.

ü Педагогічна підтримка. Коли діти працюють самостійно і приносять повідомлення або проекти, вони далекі від досконалості. Намагаюся не критикувати, а зазвичай спочатку хвалю учнів за виконану роботу, потім указую на недоліки і даю можливість доопрацювати матеріал.

ü Авторитет учителя. Щирість, привітність, тактовність – ось запорука успіху спілкування. Однаково дружні стосунки не означають панібратства, привітність не означає, що учням дозволено все. Своєю поставою, голосом, поведінкою показую учням, що керую навчальним процесом, а межа вчитель-учень не може бути перетнута.

Вважаю, що опора на систему навчання, що вкладається у схему учень – технологія – учитель, за якої учень стає активним учасником процесу навчання, цілком виправдана, оскільки це підтверджується її результативністю:

-     зростає пізнавальна активність учнів на уроці;

-     збільшується концентрація уваги учнів;

-     покращується процес засвоєння учнями навчального матеріалу;

-     презентації і виступи учнів стають більш цікавими і змістовними;

-     зростає якість знань учнів.

Тож, на мою думку, варто керуватися певними порадами з формування в учнів мотивації, емоційно-ціннісного ставлення та пізнавального інтересу до вивчення географії:

·      урізноманітнювати форми і методи навчання;

·      будувати навчально-виховний процес на умовах рівноправ’я його учасників;

·      заохочувати школярів до розв’язання складних завдань;

·      учити учнів ставити вимоги насамперед до самих себе.

·      підбадьорювати учнів, коли вони стикаються з труднощами, упевнено стверджуючи: «Я знаю, ти це можеш!».

Запрошую, колеги, відвідати мій урок з курсу «Україна і світове господарство» (9 клас) з теми «Харчова промисловість України» та позаурочний захід «У серці моїм Україна» (Тренінг з елементами гри для учнів 9-11 класів), при розробці яких я намагалася втілити свій досвід з впровадження сучасних методичних прийомів вирішення окресленої проблеми.

Перегляд уроку і позаурочного заходу учасниками майстер-класу

Методист. Отже, шановні вчителі, якщо врахувати, що пізнавальна активність людини спрямовується мотиваціями та емоційно-ціннісним ставленням, як стверджують учені, то візуально ми можемо уявити цей процес у вигляді тандему, що рухається. Типовий тандем – це велосипед з однієї рами та декількох коліс, і для кожної особи, яка на ньому їде, є власні кермо, сідло та педалі.

Вправа «Тандем». Наш тандем призначений для двох груп, учасникам яких пропонується:

1 група – скласти асоціацію «Фактори мотивації навчання»;

2 група – скласти асоціацію «Емоційно-ціннісне ставлення до навчання».

Я знаю, ви це зможете! Адже кожен з вас має власний досвід роботи над означеною педагогічною проблемою, свої напрацювання з впровадження сучасних підходів до її вирішення висвітлила ваша колега, тож упевнена, що дана вправа вам цілком до снаги!

Виконавши завдання, групи озвучують результати своєї роботи, прикріпляють ватмани до дошки,

здійснюють взаємооцінювання (як група-партнер «крутила педалі»)

Їхали ми, їхали, та чи доїхали до місця призначення? Чи досяг наш майстер-клас своєї мети? З яким багажем кожен з вас повернеться з нього до власної педагогічної практики?

Пропоную на отриманих вами папірцях обрати символ емоції, з якою ви особисто дійшли до «кола обговорення» нашого навчального заняття, після чого виконати вправу «П’яти Чому».

Вправа «5 Чому». Засновник компанії Toyota Motor Corporation Сакіті Тойода для вдосконалення методологій виробництва розробив техніку «п’яти чому» – техніку запитань, яка використовується і дотепер для виявлення причинно-наслідкових зв’язків, що лежать в основі певної проблеми. Техніка передбачає 5-разову постановку питання «Чому?», кожна відповідь на яке формує основу для наступного питання. П’яти питань-відповідей достатньо для визначення першопричини, яку на перший погляд не видно, але саме вона і є справжньою. Саме у п’ятому «тому що» криється те, що людина насправді приховує, чого насправді хоче і що насправді відповідає дійсності.

Наприклад, я хочу золоту прикрасу.

                1.  Чому я хочу золоту прикрасу? Тому, що хочу всіх здивувати.

                2.  Чому я хочу всіх здивувати? Тому, що хочу, щоб на мене звернули увагу.

                3.  Чому я хочу, щоб на мене звернули увагу? Тому, що я відчуваю себе невпевнено.

                4.  Чому я відчуваю себе невпевнено? Тому, що я ніяк не можу реалізуватися.

                5.  Чому я ніяк не можу реалізуватися? Тому що я займаюсь тим, що мені не подобається.

І до чого ж тут, здавалося б, золота прикраса?

Як видно з прикладу, це дійсно крута техніка пізнання самого себе. Тож пропоную кожному спробувати відповісти на свої «5 Чому», пов’язані з вибором певного смайлика-реакції на майстер-клас.

Після виконання вправи вчителі озвучують

свої питання-відповіді (за бажанням)

Методист. Джефф Гейден, автор книги «Міф про мотивацію», влучно підмітив: «Щойно ви досягли певного рівня майстерності, швидкість вашого прогресу, звісно ж, сповільнюється... і можна припустити, що ви дійшли межі. Але це вам просто так здається, бо ви порівнюєте себе теперішнього із собою минулим... Ви дивитеся на те, скільки шляху пройшли, замість того, скільки ще можете пройти». Тож не забуваймо народну мудрість, яка стверджує, що вдосконаленню немає меж, але час, відпущений на нього, обмежений.

Дякую всім, шановні вчителі, за роботу у ході сьогоднішнього заняття, і в першу чергу героїні нашого майстер-класу – Грідіній Н.Б.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

майстер-класу вчителів географії щодо

розвитку мотивації, емоційно-ціннісного ставлення

та пізнавального інтересу учнів до вивчення географії

З огляду на сучасні реалії в світі, виникає необхідність посилення ролі шкільної географії, оскільки саме вона дає змогу створити підґрунтя для розуміння природничо-географічних і соціально-економічних процесів, усвідомити механізми глобалізації та національної ідентифікації, формує географічну культуру. Утім, ці високі освітні й виховні результати ще не набули масштабного характеру, вони досягаються здебільшого під керівництвом висококваліфікованих учителів. Перебування методичних можливостей шкільної географії у зоні потенціалу спонукає на проведення практичних навчальних занять у формі майстер-класів для широкого загалу вчителів-предметників.

Серед нагальних питань, що потребують першочергового розв’язання, – формування в учнів мотивації, емоційно-ціннісного ставлення та пізнавального інтересу до вивчення географії. Значущість проблеми окреслена в державних документах: Законі «Про освіту», Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, Концепції «Нова українська школа», де зазначається, що школа має розкривати потенціал кожної дитини, а для цього слід формувати її мотивацію до освіти як необхідну умову життєдіяльності та пріоритетний напрямок розвитку гармонійної особистості.

Автор даного майстер-класу розкриває понятійний апарат проблеми, дає стислий аналіз власного педагогічного досвіду з впровадження сучасних методичних прийомів формування в учнів мотивації, пізнавальних інтересів та емоційно-ціннісного ставлення учнів до навчання, транслює свої практичні напрацювання. Працюючи над проблемою, учитель надає перевагу різноманітним інтерактивним вправам, нестандартним урокам, картографічному та ігровому методам навчання, застосуванню інформаційно-комунікаційної технології. Пізнавальний інтерес, зароджений на уроках географії, учитель прагне перетворити у стійкий довготривалий інтерес до змісту навчального предмету під час позаурочної та позакласної роботи.

З огляду на висвітлений досвід роботи вчителя географії П’ятихатської ЗШ І-ІІІ ступенів Грідіної Н.Б. над вирішенням проблеми, учасники майстер-класу дійшли висновку, що вчителями географії ЗНЗ району можуть бути використані у власній практичній педагогічній діяльності запропоновані нею правила щодо пробудження й утримання навчально-пізнавального інтересу учнів до предмету:

1.  Будувати навчально-виховний процес на умовах рівноправ’я його учасників, учити учнів ставити вимоги насамперед до самих себе.

2.  Спиратися на бажання, наміри, інтереси й нахили дітей. Важливе не те, чого бажаємо ми самі, а те, чого хочуть учні. Завдання педагога – змінити напрямок їх прагнень, якщо вони не збігаються з педагогічними цілями. Варто підтримувати бажання учнів досягти визнання. Оскільки наміри виникають на основі потреби, необхідно знаходити можливість допомогти учням у здійсненні їх намірів.

3.  Використовувати ситуацію. Різні життєві ситуації, що виникли випадково, потрібно помітити й використати як стимул.

4.  Робити навчальну діяльність привабливою: урізноманітнювати технології навчання, використовувати привабливі й цікаві форми й методи роботи, оформлення результатів, кінцевої оцінки діяльності; заохочувати школярів до розв’язання складних завдань.

5.  Визнавати чесноти, схвалювати успіхи, давати дитині шанси. Завжди краще хвалити, ніж критикувати, авансувати найменші позитивні зрушення, підбадьорювати учнів, коли вони стикаються з труднощами. Безпрограшний стимул – «Я знаю, ти це можеш!»