«Здача крові» на підмостках театру

«Театр… В цьому слові - цілий світ! Він відіграє одну з найважливіших місій у житті людства, народу, людини, особистості… Він здатен змінювати кожного з нас, торкатися найтонших струн душі, відкривати всесвіт...» (Є. Нищук).

Тож як, перебуваючи у Києві, можна залишити поза увагою столичні театри?! Особливо сильним було бажання побачити на театральній сцені самого  автора вище наведених слів, народного артиста і Міністра культури України, «голоса» обох українських Майданів Євгена Нищука.  І враження від його моноспектаклю на камерній сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка перевершили всі сподівання, залишивши у серці особливо глибокий слід.  

Ідея моновистави «Момент кохання» за новелою В. Винниченка «Момент» належить самому Є. Нищуку. Це сповідь або, як визначив жанр вистави її режисер-постановник заслужений артист України Тарас Жирко – “слідчий експеримент”. В’язень сумління, головний герой вистави у виконанні Є. Нищука, пригадуючи зустріч із Панною, переживає заново мить їх раптового короткого кохання. Нелегальний ризикований перехід молодими людьми державного кордону глибоко пов’язується з питанням подолання індивідуальних і  суспільних обмежень та кордонів.

Глядацька зала стає свідком народження й розвитку найвищого, світлого і прекрасного, почуття в житті людини і страждання від його втрати. Міцна статура, гордовита постава, довге чорне волосся, виразні очі актора, його вміння передати словом і тілом емоції та відтінки настрою героя; зміна місць дії за сюжетом п’єси, передана з допомогою трансформацій сценічної декорації самим актором, вдале використання мультимедійних засобів просто заворожують. І коли герой вистави, ніби долаючи межі людського світу з його умовностями, розриває екран із зображенням солдата з направленою на нього гвинтівкою і зникає в глибині сцени, не віриться, що вже пройшли 1 год. 20 хв., і вистава закінчилася.

Головна ідея цього витвору сценічного мистецтва – радіти життю і усвідомлювати його красу попри все – реалізована актором віртуозно. В одному з інтерв’ю Євген Нищук назвав моновиставу «здачею крові». З огляду на яскравість таланту, вируючу енергію, його повну самовіддачу сцені з цим твердженням важко не погодитися.